ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З БАТЬКАМИ ЩОДО ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З БАТЬКАМИ

ЩОДО ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

Надія Єрохіна, заступник директора з

виховної роботи Технолого-економічного

коледжу Білоцерківського державного

аграрного університету

   Важливою складовою навчально-виховного процесу сучасного закладу освіти є організація роботи з батьками, сім’ями студентів.

   За нових умов суспільного, освітнього й технічного розвитку законодавство України чітко визначає межі відповідальності сім’ї за навчання і виховання дітей: саме батьки чи особи, які їх замінюють, зобов’язані дбати про своїх дітей, створювати належні умови для розвитку їхніх природних нахилів, зміцнення фізичного здоров’я, здобуття загальної середньої освіти тощо.

   Сім’я – це первинне природне середовище, джерело духовної та матеріальної підтримки для дитини. З-поміж багатьох функцій, які виконує сім’я, найважливіша – виховна. Однак за нинішніх еконо-мічних обставин сім’я не готова взяти на себе всю відповідальність за соціалізацію дітей.

   Кожна повноцінна родина на основі сімейного союзу має вико-нувати певні функції в суспільстві. Передусім – це біологічна функція, а саме: репродуктивна (функція відтворення). Адже сім’я є демографіч-ним середовищем, джерелом поновлення людей. У ній вирішується, коли народяться діти, скільки їх буде, враховуючи матеріальний стан та інші чинники.

   Інша функція родини – економічна, це матеріальне забезпечення сім’ї, розподіл коштів. У сучасній родині, незважаючи на частку заробітку кожного, найбільш оптимальним варіантом є ведення сімейного бюджету разом, коли спільно обговорюється характер витрат на великі й малі покупки, на дозвілля тощо.

   Тісно пов’язана з економічною господарсько-побутова функція родини. Це повсякденні турботи, пов’язані з придбанням особистого майна, пранням білизни, приготуванням їжі, прибиранням оселі тощо. Пріоритетною ця функція є для молодого подружжя, коли чоловік і жінка тільки-но починають вчитися справлятися з побутовими проблемами. І особливо важливо, щоб ці проблеми були об’єктом постійної уваги всіх членів родини.

   Надзвичайно цінною є соціальна функція родини. Адже сім’я – це основний виховний осередок, де людина навчається як жити в суспільстві. Саме родина вводить людину в світ соціальних відносин, формує ставлення до оточуючих, певні моральні цінності.

   І, нарешті, духовна функція родини. Кожен з батьків має усвідомлювати, що сім’я є психологічним осередком духовного становлення особистості. Для повноцінного життя дуже важливо, щоб духовні потреби між членами родини були близькі. Втрата духовності рівнозначна втраті людяності.

   Мікроклімат здорових стосунків між усіма членами родини – це, насамперед, правильна організація сімейного життя, яка складається з культури побуту, діяльності, спілкування. Це повага, доброзичливість у відносинах, що стосується всіх членів родини. А найперше – це любов. В.Сухомлинський писав: “Людину ми створюємо любов’ю – любов’ю батька до матері й матері до батька, любов’ю батька і матері до людей, глибокою вірою в красу та гідність людини. Прекрасні підлітки виростають у тих сім’ях, де батько й мати по-справжньому люблять одне одного і в той же час люблять та поважають людей”. Отож, якщо підліток з ранніх років є свідком справжньої людської любові й поваги, то цей кращий зразок моральності вона бере за основу свого майбутнього сімейного життя.

   Ніщо на Землі не цінується так високо, як рідне оточення, родина – вона основа формування людської особистості, бо робить життя кожного щасливим, повноцінним, плідним. Недарма в народі кажуть: “Без сім’ї немає щастя на землі”. Тому кожна сім’я повинна бути щасливою, тобто такою, яка живе повнокровним життям, уміє цінувати особистість, в якій вироблена єдина чітка стратегія виховання підлітків. Чи кожна сім’я така?

   Певна річ, що ні. Якщо проаналізувати, наприклад, в нашому коледжі, то ми побачимо, що дітей-сиріт – 25 (2,4%). Це говорить про те, що є певна категорія, яка взагалі не має родинного оточення і функцію родини, сім’ї повинен взяти на себе навчальний заклад. Напівсиріт – 177 (17,2%), тобто дитину виховує хтось один із батьків. Це теж діти, які перенесли моральну, психологічну травму. Якщо вникнути глибше, то цю травму перенесла мати або батько. Сьогодні викликають хвилювання, занепокоєння підлітки, які виховуються в неповній сім’ї, тобто матерями-одиначками (96 осіб – 9,3%). Сьогодні ми не можемо не враховувати неблагонадійні сім'ї.

   В коледжі запроваджена проектно-цільова система виховання, однією із складових якої є робота з батьками. Тому, враховуючи суб’єктивні та об’єктивні умови, в яких виховується сучасний підліток, в коледжі була розроблена цільова програма “Школа батьківського взаєморозуміння”. Суттєве місце у системі виховної роботи коледжу посідає діагностика батьківського контингенту. Отримані результати анкетування, тестування батьків були спрямовані на забезпечення і подолання прогалин в педагогічних знаннях батьків, надання методичної допомоги. У зв’язку з цим в коледжі діє університет батьківських знань, на засідання якого запрошуються фахівці-психологи (коледж має практичного психолога), лікарі, досвідчені педагоги. Тематика занять визначена згідно з отриманими діагностич-ними даними “Шкідливі звички та їх попередження”, “Робота з важким підлітком в сім’ї”, “Роль батька у вихованні” та інші.

   Під час організації навчально-виховного процесу засоби, методи, форми, прийоми роботи з батьками можуть урізноманітнюватися. Доброю традицією в нашому коледжі стало:

   - здійснення психолого-педагогічного всеобучу батьків через участь у роботі школи батьківського взаєморозуміння (проходить протягом року);

   - проведення засідання батьківської ради – чотири рази на рік;

   - проведення батьківських зборів – два рази на рік;

   - проведення річного соціального опитування батьків коледжу “З погляду тат і мам” з метою виявлення ступеня зацікавленості батьків у розвитку творчих здібностей підлітків (листопад – грудень);

   - організація роботи консультаційної психологічної служби з надання допомоги батькам у вихованні підлітків, координації дій навчального закладу і батьків, вирішення конфліктних ситуацій;

   - розробка системи заходів по інтеграції зусиль батьків та педагогічного колективу в роботі з підлітками, які потребують підви-щеної уваги;

   - запрошення батьків на засідання клубів та гуртків з метою їх ознайомлення із рівнем соціалізації підлітків і різноманітністю поглядів та проблем;

   - адміністрацією коледжу визначається єдиний батьківський день для проведення відкритих занять, творчих об’єднань для батьків, зустрічей батьків з керівниками творчих об’єднань, психологом, адміністрацією;

   - один раз на три місяці в рамках діяльності психологічного клубу проводяться тренінги по спілкуванню для батьків вихованців закладу;

   - залучення батьків до участі у різноманітних конкурсах, виставках, вечорах відпочинку, родинних святах, екскурсіях, творчих звітах;

   - розробка системи заходів для батьків з проблем виховання в сім’ї (бесіди, круглі столи, зустрічі та конференції);

   - залучення батьків до організації оздоровлення дітей в канікулярний період та проведення ремонтних і опоряджувальних робіт в закладі;

   - організація в закладі спільно з батьками таких традиційних масових заходів:

   · посвячення в студенти;

   · день відкритих дверей “Коледж чекає друзів”;

   · організаційно-діяльнісна гра “Батьки і підлітки – крок назустріч”;

   · різдвяні та новорічні свята в коледжі;

   · сімейне свято-конкурс “У родинному колі”;

   · свято-конкурс “Нерозлучні друзі – внуки і бабусі”;

   · випускне свято;

   · свято до Дня матері.

   Аналіз батьківського контингенту показує, що:

   · понад 50% батьків несистематично займаються вихованням підлітків;

   · лише 18% – мають вищу освіту;

   · 70% – середню спеціальну;

   · 12% – середню неповну освіту.

   Тому класним керівникам необхідно якомога більше докласти зусиль до вироблення єдиних ціленаправлених дій сім’ї і коледжу у формуванні особистості.

   Кожний учасник виховного процесу повинен усвідомлювати, що вирішальну роль у сімейному вихованні має власна поведінка дорослих. А. Макаренко з цього приводу зазначав: “Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи повчаєте її, чи караєте її. Ви виховуєте її в кожен момент вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома. Як ви одягаєтесь, як ви розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте чи сумуєте, читаєте газету – все це має для підлітка велике значення”. Тому вимогливість і контроль за кожним своїм кроком мають бути у дорослих на першому плані, бо неможливо сформувати повноцінну особистість, не даючи їй позитивного прикладу для наслідування. Адже тільки особистість може впливати на особистість, тільки характером можна формувати характер. Тут можна знову пригадати слова А.Макаренка, який зазначав, що головні основи виховання закладаються до п’яти років; після п’яти вже буде перевиховання, а перевиховувати набагато складніше. Це доведено практикою. В результаті досліджень встановлено, що чим менший підліток, тим більше приклад дорослих впливає на його поведінку, і якщо особистий приклад батьків є транслятором позитивної інформації для підлітків та викликає адекватну реакцію – можна сподіватися на успіх.

   Не менш важливим є власний авторитет батьків, достатній рівень культури батьків, усвідомлення ними відповідальності перед суспільством за виховання підлітків. Авторитет має бути істинним, щирим, базуватись на правильній організації сімейного життя, де не може бути дрібниць, бо все є важливим. До речі, А.Макаренко у “Лекціях про виховання” застеріг від цілого ряду фальшивих авторитетів, які, на жаль, інколи мають місце і в наш час (чванство, педантизм, підкуп тощо). Батьківський авторитет має ґрунтуватись на загальній ерудиції й обізнаності, відповідальності у всьому, зацікавленості справами підлітків.

   Кожен батько й мати в першу чергу повинні ставити перед собою чітку мету виховання власних підлітків, як вони хочуть виховувати свою дитину, бо жодну справу не зробиш добре, коли не знаєш, чого хочеш досягти. При цьому слід пам’ятати, що підліток – це втіха не лише батькам, а й багатьом людям, усій країні. Правильною є думка А.Макаренка, що: “Виховання підлітків – найважливіша галузь нашого життя... Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною”.

   Отже, батьки повинні усвідомлювати, що вони виконують важливу соціальну роль – виховують майбутніх громадян, і кожна повноцінна родина є фундаментом здорового суспільства.

   Говорячи про важливість родинного виховання, хочеться пригадати слова російського письменника й історика М. Карамзіна, який справедливо зазначав: “Без хороших батьків немає хорошого виховання, незважаючи на всі технікуми, інститути й пансіони”. Як же перевірити, хороші чи погані ми батьки? Які ми? Тут на допомогу можуть прийти тести.